Геоекономічні чинники економічної безпеки держав Східної Європи: досвід для України

Анотація

У статті розкрито визначення ключових геоекономічних чинників, що формують економічну безпеку держав Східної Європи у 2022–2026 рр., та узагальнення практик Польщі, країн Балтії, Румунії для підготовки прикладних пропозицій щодо посилення економічної безпеки України до 2030 р. Використано системний та порівняльний підходи, аналіз офіційних макроекономічних рядів і прогнозів, інституційний аналіз рішень ЄС у сфері енергетичної безпеки, санкцій і стійкості критичної інфраструктури, контент-аналіз документів та публікацій, метод кейс-стаді для чотирьох держав. Емпіричну основу сформовано на базі статистичних таблиць World Economic Outlook (реальний ВВП та інфляція на 2022–2026 рр.) і оцінок оборонних видатків за методологією НАТО, а також даних ЄС/Eurostat і національних міністерств щодо енергетичної та інфраструктурної адаптації. Доведено, що геоекономічні чинники впливають на економічну безпеку через п'ять каналів: енергетичний (диверсифікація джерел та інфраструктурна інтеграція), логістичний (порти, кордони, пропускна здатність), фінансово-інвестиційний (ціна ризику, доступ до капіталу, скринінг інвестицій), інституційно-регуляторний (санкційні режими, комплаєнс, стандарти стійкості критичних суб'єктів) та безпековий (захист критичної інфраструктури і оборонна спроможність). Показано, що Польща досягла суттєвого зниження енергетичної вразливості завдяки запуску Baltic Pipe та масштабуванню LNG-потужностей, країни Балтії поєднали диверсифікацію газу із синхронізацією електромереж із континентальною Європою, Румунія зміцнила геоекономічну роль через Чорноморський логістичний вузол, а Словаччина актуалізувала політику інвестиційного скринінгу та адаптацію до нових енергетичних правил ЄС. Узагальнено, що у 2025–2026 рр. ЄС перейшов до юридично зобов'язувального поетапного режиму обмеження імпорту російського газу, що посилює потребу держав у планах диверсифікації та управлінні контрактними ризиками. Економічна безпека у 2022–2026 рр. набуває ознак "геоекономічної оборониˮ, де конкурентоспроможність і інтеграція мають бути підкріплені інфраструктурною стійкістю та інститутами керування взаємозалежностями. Для України визначено пріоритети: енергетична диверсифікація, подвійна логістична архітектура, скринінг стратегічних інвестицій, впровадження стандартів стійкості критичних секторів і посилення санкційного комплаєнсу.

Класифікація

Ідентифікатори

Схожі роботи