NATIONAL PECULIARITIES IN IMPLEMENTING THE POLICY OF ECONOMIC PATRIOTISM: VIETNAM AND INDIA IN FOCUS OF STUDY OF THE INSTRUMENTS FOR GOVERNMENT STIMULATION OF DEVELOPMENT, GROWTH AND SECURITY

Анотація

В статті, мета якої полягає у виокремленні таких складових економічної політики, які наділяють її певними виразними характеристиками, що уможливлюють використання в термінологічному обороті поняття «політика економічного патріотизму» й демонстрація інституційної дієвості останнього в разі його практичної реалізації в господарській практиці держав, досліджено новітні версії реалізації політики економічного патріотизму. Використання терміну економічного патріотизму, на відміну від економічного націоналізму або неомеркантилізму, яскраво підкреслює відмінні джерела економічного патріотичного втручання. Оцінюючи економічний націоналізм у часи його початкового розквіту у ХІХ столітті, як завідомо протекціоністський, економічний патріотизм уникає методології використання виключно першої фази - «протекціонізм», що використовується для захисту і вирощування «дитячих» (за словами Ліста) чи слабких секторів, чи слабкої економіки, і обирає для стимулювання або підтримки якусь окрему галузь або сферу регулювання, не уникаючи звернення до ліберальної економічної політики та інститутів. Використання в чистому вигляді інструментарію будь-якого з підходів (чи то меркантилістського, чи то лістіанського, чи то кейнсіанського) несумісне з умовами міжкраїнового співіснування, що продукуються сучасним етапом міжнародних економічних відносин. Водночас, збільшення частки галузей сфер матеріального виробництва (за кейнсіанським та меркантилістським підходами), захист нових галузей та підприємств, а також їхня підтримка у нарощенні експортного потенціалу та заохочення процесу індустріалізації (лістіанці), впровадження політики стимулювання сукупного попиту з врахуванням екологічних наслідків такої діяльності (кейнсіанці) цілком вписується в реалії сьогодення та відображає ідейні засади економічних політик азійських країн. Згідно запропонованого нами підходу, до характерних ознак економічної політики, що визначатимуть її відповідність ідейним засадам економічного патріотизму, в умовах глобальної економічної взаємозалежності і з врахуванням особливостей сучасного історичного процесу, можуть бути зараховані такі: 1) частка державного сектору; 2) ступінь підтримки державного сектору; 3) форми і методи державних інтервенцій, що використовуються з метою викривлення ринків та спотворення конкуренції; 4) особливості контролю за злиттями і поглинаннями; 5) стимулювання виробництва та споживання товарів національного походження; 6) ступінь застосування контролю за ресурсами (т.зв. ресурсного націоналізму); 7) сприяння становленню національних чемпіонів та розвитку у лістіанській інтерпретації «молодих галузей»; 8) масштаби та характер стимулів у розвиток інновацій й підтримки національних інноваційних систем і замкненого циклу інновацій; 9) використання механізмів надання допомоги розвитку і технологій для формування «мережі залежних та лояльних держав»; 10) ступінь інтеграції в глобальні ланцюги створення доданої вартості за участю БНП; 11) створення Фондів суверенного багатства; 12) створення банків розвитку; 13) створення експортно-кредитних агентств та експортно-кредитних банків; 14) ініціювання імпортозаміщувальної стратегії індустріалізації; 15) ініціювання експортоорієнтованої стратегії розвитку; 16) ініціювання державних закупівель переважно місцевої продукції та впровадження дискримінаційних заходів проти іноземної; 17) застосування вимог про вміст місцевих компонентів у вироблених товарах (вимог локалізації); 18) стимулювання створення робочих місць; 19) стимулювання споживчого попиту; 20) реалізація соціальних програм (зокрема, тих, що спрямовані на підвищення якості і тривалості, розвиток системи охорони здоров’я і т.д.); боротьба з депопуляцією та старінням нації шляхом впровадження адміністративних важелів контролю за народжуваністю; 21) стимулювання програм реіндустріалізації та відновлення робочих місць або повернення капіталу; 22) впровадження механізмів націоналізації; 23) обмеження імпорту при вирівнюванні платіжного балансу; 24) стимулювання конкурентоспроможності фінансового сектору шляхом здійснення фінансової лібералізації.

Класифікація

Ідентифікатори

Схожі роботи